Взыскание задолженности по расписке. Взыскание задолженности по Договору займа

Передавая деньги в долг, заимодавец должен себя максимально обезопасить, во-первых, получить от заемщика качественно написанную собственноручно расписку, и во-вторых, иметь помимо расписки еще и копию паспорта и идентификационного кода заемщика.

Таким образом, в случае отказа заемщика (должника) отдать взятую денежную сумму, для заимодавца идеальным вариантом чтобы в будущем взыскать долг в судебном порядке по расписке, должны быть следующие документы:

1. Оригинал расписки, в которой должна быть информация кто и кому (с указанием паспортных данных и идентификационного кода сторон), сумма переданных денежных средств, когда занял денежные средства с указанием конкретной даты и возврата денег, а также обязательно подпись заемщика.

2. Договор займа к расписке (по возможности).

3. Копия паспорта и идентификационного кода заемщика (должника).

4. Банковские выписки (в случае передачи денег на банковскую карту).

Таким образом, для заимодавца важно именно качество составленных документов и полнота подтверждающих документов займа денежных средств. При соблюдении вышеизложенного, вероятность в судебном порядке доказать факт передачи денежных средств и не возврата их в определенные сроки, очень высоки, как результат, это приведет к позитивному решению дела для заимодавца и взыскания в принудительном порядке.

В связи с этим, перед тем, как предоставить деньги заемщику, необходимо, чтобы последний собственноручно написал расписку, приблизительного содержания:

РАСПИСКА

«01» января 2022 года г. Бровары, Киевская обл.

Я, гражданин Украины – Иванов Иван Иванович 01.01.1999 г.р. (паспорт ЯЯ № 000000 видан Киевским ГУ МВД Украины «01» января 2000 г., зарегистрирован по адресу – г. Бровари, ул. Независимости, д.2, кв.1, идентификационный код – 0000000000) взял в долг (в займы) у гражданина Украины – Петрова Петра Петровича 02.02.2000 г.р. (паспорт ТТ № 000000 видан Киевским ГУ МВД Украины «02» января 2010 г., зарегистрирован по адресу – г. Бровары, ул. Киевская, д. 1, кв. 2, идентификационный код – 0000000000, ) денежную сумму, которая составляет – 1 000 000 (один миллион) гривен 00 коп.

Обязуюсь вернуть вышеуказанные денежные средства (долг) Петрову П.П. до 31 декабря 2022 года.

Данная расписка составлено мной добровольно, без оказания какого-либо физического или психологического давления со стороны заимодавца или иных лиц.

_____Иванов Иван Иванович____________(подпись)______

В случае возникновения проблем по взысканию задолженности по расписке можете обратится в нашу компанию для подготовки искового заявления о взыскании задолженности по расписке.

Кроме основной задолженности по расписке, в судебном процессе, можно будет заявить взыскание инфляционный убытков, 3 % годовых.

Дополнительная информация по телефону.

Адвокат по сімейним спорам. Розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна м. Бровари, Броварський район та м. Київ

Розірвання шлюбу, як і його укладення підлягає державній реєстрації, згідно положень Сімейного кодексу України.

У разі спільної згоди та відсутності спільних дітей державна реєстрація може проходити на підставі спільної заяви подружжя про розлучення.

У разі наявності спору чи наявності спільних дітей, розірвання шлюбу проходить виключно в судовому порядку.

Готуючи позовну заяву про розірвання шлюбу, може бути заявлена вимога про поділ спільного майна, стягнення аліментів, а також може вирішуватись питання з ким проживатимуть діти після розірвання самого шлюбу. Крім того, можуть заявлятись вимоги про стягнення аліментів на дружину до досягнення дитини 3 (трьох) років.

Шлюбний процес починається з попередніх консультацій та складання (написання) позовної заяви. Не обійдеться процес розлучення і без сплати судового збору, який становить 1073,60 грн. станом на 2023 рік.

У разі поділу майна подружжя судовий збір становитиме – 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму.

Наприклад, якщо подружжя ділить квартиру орієнтовною вартістю 300 000,00 гривень, то судовий збір становитиме 3 000,00 грн. (тобто 1 %), якщо будинок вартістю 1 000 000,00 грн., судовий збір становитиме – 4 800,00 грн. (3 розміри прожиткового мінімуму).

ВАЖЛИВО. ПРИ ПОДАЧІ ПОЗОВУ ПРО СТЯГНЕННЯ АЛІМЕНТІВ – СУДОВИЙ ЗБІР НЕ СПЛАЧУЄТЬСЯ!

У позові про розлучення відображаються всі обставини, що стосуються сімейних правовідносин між подружжям за весь час їхнього існування, а саме:

Коли шлюб було укладено, вказується реквізити свідоцтва про укладання шлюбу (номер, дата його видачі).
Чи укладався шлюбний договір чи інші угоди між подружжям.
Чи є діти, вказати, коли народилася дитина (діти), вказується реквізити свідоцтва про народження дитини (номер, дата його видачі).
Перелік нажитого майна (якщо є) та як воно має ділиться.

Після складання позову (позовної заяви) з усіма додатками до неї, а саме:

копія паспорта;
ідентифікаційного коду;
свідоцтва про шлюб;
свідоцтва про народження дитини, її підписує заявник (позивач).

Позов може бути надісланий поштою або вручений через канцелярію суду власноруч.

При цьому позов до суду можна подати за місцем знаходження нерухомого майна (у разі поділу майна) або за місцем перебування (або місцем реєстрації) позивача, якщо з ним проживають малолітні діти.

В інших випадках позов про розірвання шлюбу подається за місцем реєстрації відповідача. Після отримання позову суд виносить ухвалу про прийняття її до розгляду та призначає дату судового засідання.

Для представництва Ваших інтересів в суді необхідно договір про надання правової (правничої) допомоги з адвокатом.

Наш адвокат допоможе грамотно скласти позовну заява про розірвання шлюбу, а також, у разі потреби, вкаже супутні вимоги, зокрема про стягнення аліментів та/або поділ майна між подружжям.

Базовий шаблон позову про стягнення аліментів та розірвання шлюбу можна завантажити ТУТ.

Після винесення ухвали суду про розірвання шлюбу або стягнення аліментів, необхідно дочекатися набрання законної сили рішенням суду. Після цього, суд зобов’язаний поставити на рішенні відмітку, що рішення набрало законної сили і додатково видає виконавчий лист (якщо була заява про вимогу про стягнення аліментів).

З оригіналом рішенням суду про розірвання шлюбу та паспортом, необхідно звернутися до відділу державної реєстрації актів цивільного стану для внесення відмітки в паспорті про розірвання шлюбу.

Також рішення суду буде потрібне для органів державної реєстрації прав на нерухоме майно, якщо ділилося нерухоме майно між подружжям (сторонами).

З оригіналом виконавчого листа необхідно звернутися до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів.

Довіряйте професіоналам!

Шаблоны документов

Представляем Вашему вниманию шаблоны документов:

Кредитор вправе взыскать проценты и пеню за период неисполнения судебного решения

Наличие судебного решения об удовлетворении требований кредитора, которое должник не исполнил, не освобождает должника и поручителя от ответственности за неисполнение денежного обязательства и не лишает кредитодателя права на получение штрафных санкций, предусмотренных условиями договора и ГК, сообщает ЮРЛИГА.

Верховный Суд Украины на заседании Судебной палаты по гражданским делам 21 сентября 2016 года рассмотрел дело № 6-1252цс16 по иску банка к заемщику и поручителю о взыскании задолженности по кредитному договору.

При рассмотрении была сформирована следующая правовая позиция.

В соответствии со статьей 599 ГК обязательство прекращается исполнением, проведенным надлежащим образом.

Согласно статье 1046 ГК по договору займа одна сторона (заимодавец) передает в собственность другой стороне (заемщику) деньги или другие вещи, определенные родовыми признаками, а заемщик обязуется возвратить заимодавцу такую же сумму денег (сумму займа) или такое же количество вещей того же рода и качества.

По кредитному договору банк или иная кредитная организация (кредитор) обязуется предоставить денежные средства (кредит) заемщику в размере и на условиях, предусмотренных договором, а заемщик обязуется возвратить полученную денежную сумму и уплатить проценты. К отношениям по кредитному договору применяются положения пункта 1 настоящей главы, если иное не установлено настоящим пунктом и не вытекает из существа кредитного договора (части первая, вторая статьи 1054 ГК).

В соответствии с частями первой, четвертой статьи 631 ГК сроком договора является время, в течение которого стороны могут осуществить свои права и выполнить свои обязанности по договору. Окончание срока договора не освобождает стороны от ответственности за его нарушение, которое имело место во время действия договора.

По смыслу статей 525, 526 ГК односторонний отказ от исполнения обязательства и одностороннее изменение его условий не допускается, если иное не установлено договором или законом. Обязательства должны исполняться надлежащим образом в соответствии с условиями договора.

В пересматриваемом деле суды установили, что кредитным договором предусмотрена уплата процентов заемщиком до дня возврата кредита за фактическое количество календарных дней пользования кредитом и в случае нарушения сроков погашения кредита или уплаты процентов – комиссии за пользование кредитными средствами и пени за каждый день просрочки платежа.

По смыслу части первой статьи 1048 ГК заимодавец имеет право на получение от заемщика процентов от суммы займа, если иное не установлено договором или законом. Размер и порядок получения процентов устанавливаются договором. В случае отсутствия иного соглашения проценты выплачиваются ежемесячно до дня возврата займа.

В соответствии с частями первой, третьей статьи 1049 ГК заемщик обязан возвратить заимодавцу заем (денежные средства в такой же сумме или вещи, определенные родовыми признаками, в таком же количестве, такого же рода и такого же качества, которые были переданы ему заимодавцем) в срок и в порядке, которые установлены договором. Заем считается возвращенным в момент передачи заимодавцу вещей, определенных родовыми признаками, или зачисления денежной суммы, которая занималась, на его банковский счет.

Согласно статье 611 ГК в случае нарушения обязательства наступают правовые последствия, установленные договором или законом, в частности, уплата неустойки.

Исходя из системного анализа статей 525, 526, 599, 611 ГК, содержания кредитного договора, можно сделать вывод о том, что наличие судебного решения об удовлетворении требований кредитора, которое должник не исполнил, не прекращает правоотношений сторон кредитного договора, не освобождает должника и поручителя от ответственности за неисполнение денежного обязательства и не лишает кредитодателя права на получение штрафных санкций, предусмотренных условиями договора и ГК.

Поскольку судебное решение от 30 марта 2011 года о взыскании кредитной задолженности с должника последний исполнил 17 октября 2013 года, то в соответствии с требованиями указанных норм материального права и пунктов 3.5, 9.1 кредитного договора кредитор имеет право на взыскание процентов за пользование кредитными средствами и пени до окончательного исполнения судебного решения.

Следовательно, суды по делу, которое пересматривается, пришли к ошибочному выводу о том, что начисление процентов за пользование кредитом и пени по истечении срока действия договора и с момента принятия судебного решения до его фактического исполнения законом не предусмотрено.

Пропущення строку для прийняття спадщини: поважні причини

14 вересня 2016 р. Верховний суд України розглядаючи справу № 755/7357/15-ц, провадження № 6-1215цс16 дійшов до досить суперечливого висновку, суть якого полягає в наступному:«…якщо спадкоємець не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні».
Розглядаючи вказану справу суд вказав на те, що за загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, а спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою і для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
ВАЖЛИВО: Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов’язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини. Аналогічна норма міститься в п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. за N 7 «Про судову практику у справах про спадкування».
Правова позиція, висловлена Верховним судом України при розгляді справи № 6-1486цс15 передбачає, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом вищезазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Більше того, Верховний суд України в цій же постанові від 4 листопада 2015 року по справі № 6-1486цс15 вказав, що причина пропуску строку для прийняття спадщини не може бути визнана поважною, оскільки саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об’єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Такий висновок узгоджується з нормами, викладеними в ст.ст. 1222, 1220, 1269,1270, 1272 ЦК, якими регулюються питання порядку прийняття спадщини. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року (справа № 6-85цс12).

Разом з тим необхідно вказати, що відповідно до частин 3, 4 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї.

ВАЖЛИВО: Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови від спадщини у встановленому законодавством України порядку.

Зазначені особи вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків їхньої відмови від спадщини, а щодо малолітніх та недієздатних осіб – відмови, здійсненої від їхнього імені батьками (усиновлювачами), опікуном із дозволу органу опіки та піклування (встановлених частинами 2 – 4 ст. 1273 ЦК).

Необхідно зазначити, що згідно рекомендацій наданих у Листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. за № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, або територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

При розгляді справи про визначення додаткового строку на прийняття спадщини не потрібно залучати нотаріуса, державну нотаріальну контору в якості третіх осіб, адже вони є учасниками правовідносини із спадкування та заінтересованими особами.

ВАЖЛИВО: ВССУ вказує, що визнають поважними причини пропуску строку такі як: тривала хвороба, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України тощо.

Разом з цим, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як:
– непрацездатність;
– незнання про існування заповіту;
– юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини;
– необізнаність особи про наявність спадкового майна;
– похилий вік;
– встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім’єю);
– невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину;
– відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини;
– несприятливі погодні умови.

ВАЖЛИВО: Також слід звернути увагу на роз’яснення Пленуму ВСУ, відповідно до якого повторне визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим же спадкоємцем законодавством не передбачено (абз. 5 п. 24 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7).

Якщо рішенням суду спадкоємцю раніше було визначено додатковий строк для прийняття спадщини і він цим не скористався та не прийняв спадщину, то в подальшому цей спадкоємець не може знову ставити питання про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.

ВИСНОВОК: Аналіз всього вищезазначеного дає підстави стверджувати, що у разі пропущення строку на прийняття спадщину у спадкоємця є два шляхи:
перший: подати заяву нотаріусу про прийняття спадщини, за наявності письмової згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину;
другий: звернутися до суду з заявою про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Між тим необхідно враховувати, що судова практика виходить з того, що оскільки саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об’єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку, то у заяві, в обов’язковому порядку, необхідно порушувати питання про поважність причин пропуску зазначеного строку (тривала хвороба, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України тощо) та доводити цей факт належними та допустимими доказами в судовому процесі.

В кінці 2017 року, відповідно до позиції Верховний суд у справі за № 6-1320цс17, спадкоємець може заявити про свої права на майно близької людини протягом шести місяців з того моменту, як він дізнався про зміст заповіту або про отримання спадщини іншими претендентами. Достатньо в суді буде довести, що ви не знали, що вам щось покладається з майна покійного.

Частина 2 . Незнання про смерть не є причиною подовження строку на прийняття спадщини

Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви , а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть особи, то правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає.

Відповідний висновок міститься у постанові ВС № 761/794/15-ц від 25 квітня 2019 року.

У січні 2015 року особа звернулася до суду із позовом щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, надання додаткового строку для прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно.

Позов мотивовано тим, що померла рідна сестра особи, про що вона випадково дізналась лише у серпні 2014 року. Після смерті сестри відкрилась спадщина на квартиру. На день її смерті спадкоємцями були рідні сестри – позивачка та друга сестра, оскільки спадкоємців першої черги та заповіту не було. У зв’язку з тим, що позивач не знала про смерть спадкодавця, у строк визначений для прийняття спадщини до нотаріуса вона не зверталась, тому строк на звернення із заявою про прийняття спадщини пропущено з поважних причин.

Проте, інша сестра, знаючи про факт смерті сестри та не повідомивши позивача про це, звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказану квартиру.

Рішенням місцевого суду позов задоволено частково. Рішенням апеляційного суду рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову особі у задоволенні позову.

Посилаючись на викладені обставини, з урахуванням уточнень, особа просила визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину, яке видане на ім’я третьої сестри.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з положеннями ст. 1272 ЦК якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз’яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

В обґрунтування поважності причин пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини, зазначила, що не була обізнана про смерть сестри.

Суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що позивачем не доведено поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки наведені обставини не є об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення цих дій.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає.

Наша компанія допоможе в судовому порядку поновити строк для приняти спадщину в місті Бровари (Броварський район).

Cрок исковой давности к поручителям ограничен 6 месяцами

Верховный суд Украины 14 сентября по делу № 6-1451цс16 вынес правовую позицию относительно поручительств по кредитам.

Суд пришел к выводу, что непредъявление кредитором (банком) требований к поручителю в течение шести месяцев со дня наступления срока выполнения основного обязательства, в случае если срок действия поручительства не установлен, является основанием для прекращения действия поручительства, а значит, и обязательства поручителя нести солидарную ответственность вместе с должником перед кредитором.

“Обращение в суд после завершения предусмотренного ч.4 ст.559 Гражданского кодекса шестимесячного срока не является основанием для отказа в иске в связи с истечением срока исковой давности, а является основанием для отказа в иске в связи с прекращением права кредитора на удовлетворение своих требований за счет поручителя”, – говорится в правовой позиции, которую подписал судья ВСУ Ярослав Романюк.

В документе отмечено, что срок поручительства не является сроком для защиты нарушенного права, но это срок существования самого обязательства поручительства. “Таким образом, и право кредитора, и обязательство поручителя по его окончанию прекращаются, что означает, что никаких действий по реализации этого права, в том числе применение принудительных мер защиты в судебном порядке, кредитор не может совершать”, – указано в правовой позиции.

К такому выводу ВСУ пришел после разбирательства ПриватБанка с поручителем по кредиту одного из его заемщиков-физлиц. В договоре был указан пятилетний срок исковой давности по претензиям к поручителям, но ВСУ решил, что необходимо применять 6-месячный срок, указанный в ГК, а не 5 лет, указанные в договоре. Таким образом оказалось, что ПриватБанк пропустил срок подачи иска, и поручитель ничего не должен банку. Суды предыдущих трех инстанций были на стороне банка.

ВАСУ про первинні документи, що підтверджують надання послуг

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 12.07.2016 р. у справі № 804/15863/15(К/800/13578/16) зауважив: ступінь деталізації опису господарської операції в первинному документі законодавством не встановлена.

Незаповнення в первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджають прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів дійти висновку про те, що витрати фактично понесені.

Окрім того, ВАСУ наголосив: виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг із переліком фактично поставлених послуг за напрямами, указаними в договорах, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

По материалам Інтерактивна бухгалтерія

Работа по контракту: уведомлять ли ГФС?

Минсоцполитики в письме от 29.06.2016 г. № 814/13/84-16 отметило: о работнике, с которым заключен трудовой договор, следует обязательно уведомить ГФС. Исключений не предусмотрено.

Поэтому о заключении контракта (как особой формы трудового договора) с иностранцем или гражданином Украины, ГФС необходимо уведомить.

Форма уведомления утверждена постановлением Кабинета Министров Украины от 17.06.2015 г. № 413 О порядке уведомления Государственной фискальной службе и ее територіальним органам о приеме работника на работу.

Источник: http://buhgalter911.com/

За исправление ошибок в уведомлении о приеме работника не оштрафуют

Минсоцполитики в письме от 22.06.2016 г. № 746/13/84-16 напомнило, что в случае выявления ошибки работодателем и необходимости внесения изменений в уведомление о приеме работника на работу подается уведомление типа «отменяющее» с ошибочными данными и одновременно уведомление типа «первоначальное» с правильными данными, сообщает Всеукраинская сеть ЛІГА:ЗАКОН

Действующим законодательством предусмотрена ответственность в виде штрафа за нарушение трудового законодательства, в частности, за допуск работников к работе без оформления трудовых отношений, несвоевременное представление информации в Государственную фискальную службу или ее территориальные органы о принятых на работу работниках, несоблюдение минимальных гарантий в оплате труда и т. п.

Наложение штрафа за представление уточняющей информации о принятых работниках в Государственную фискальную службу и ее территориальные органы действующим законодательством не предусмотрено.

В случае выполнения работ на основании договоров гражданско-правового характера уведомление в Государственную фискальную службу и ее территориальные органы о приеме работника на работу подавать не нужно.

По материалам http://buhgalter911.com/

Положение об автоматизированной системе исполнительного производства вступит в силу в 2017 году

Минюст приказом от 5 августа 2016 года № 2432/5 утвердил Положение об автоматизированной системе исполнительного производства.

Установлено, что государственный или частный исполнитель после получения исполнительного документа в сроки, установленные Законом «Об исполнительном производстве», принимает решение об открытии исполнительного производства или о возвращении исполнительного документа взыскателю без принятия к исполнению.

В Систему обязательно вносятся сведения:

– о проведении всех исполнительных действий и принятия процессуальных решений;

– о всех документах, полученных на запрос госисполнителя, заявления сторон исполнительного производства, ответы на них и их сканированные копии.

Сведения о проведении исполнительных действий вносятся в Систему одновременно с изготовлением документа, на основании которого совершается исполнительное действие, или которым оформляется проведение исполнительного действия.

В случае осуществления исполнительного действия за пределами органа ГИС (офиса частного исполнителя) сведения о нем вносятся в Систему не позднее следующего рабочего дня после проведения.

Постановления исполнителя, а также другие документы исполнительного производства изготавливаются с помощью Системы. Запрещено их изготовление вне Системы. В случае временного отсутствия доступа (из-за перебоев в электроснабжении и т.д.), как исключение, допускается изготовление документов исполнительного производства без использования Системы с последующим обязательным внесением документов в систему в день устранения причин, которые препятствовали доступу к ней.

Документ исполнительного производства, который направляется в бумажном виде, формируется исполнителем в Системе к печати и вносится в журнал регистрации исходящей корреспонденции течение 24 часов с момента формирования. Если документ направляется в электронном виде, он подписывается электронной цифровой подписью и таже регистрируется в журнале регистрации исходящей корреспонденции.

Если иполнительный документ или исполнительное производство передается Система автоматически формирует постановление о передаче. С момента регистрации передачи исполнительного документа (исполнительного производства) Система исключает регистрацию исполнительных действий по этому исполнительному документу (исполнительному производству) исполнителем, который его передал, кроме регистрации отмены передачи исполнительного документа (исполнительного производства).

Доступ к Системе на сайте Минюста свободный и бесплатный. Найти информацию можно по: ФИО, дате рождения должника – физлица, фамилия, имя, по ФИО взыскателя – физлица; по наименованию, коду в Едином государственном реестре юридических лиц, ФЛП и общественных формирований для юрлица – должника и взыскателя; по номеру исполнительного производства.

Приказ вступит в силу одновременно с введением в действие статей 8, 9 Закона №1404-VIII «Об исполнительном производстве» – 5 января 2017 года.

Напомним, Минюст уже утвердил Положение о Временной квалификационной комиссии частных исполнителей и решил, как вести реестр частных исполнителей.

Источник: http://jurliga.ligazakon.ua

АДВОКАТСЬКА КОМПАНІЯ "ПРІОРАТ"

Архів 25 Жовтня, 2016