14 вересня 2016 р. Верховний суд України розглядаючи справу № 755/7357/15-ц, провадження № 6-1215цс16 дійшов до досить суперечливого висновку, суть якого полягає в наступному:«…якщо спадкоємець не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні».
Розглядаючи вказану справу суд вказав на те, що за загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, а спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою і для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
ВАЖЛИВО: Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов’язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини. Аналогічна норма міститься в п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. за N 7 «Про судову практику у справах про спадкування».
Правова позиція, висловлена Верховним судом України при розгляді справи № 6-1486цс15 передбачає, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом вищезазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Більше того, Верховний суд України в цій же постанові від 4 листопада 2015 року по справі № 6-1486цс15 вказав, що причина пропуску строку для прийняття спадщини не може бути визнана поважною, оскільки саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об’єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.
Такий висновок узгоджується з нормами, викладеними в ст.ст. 1222, 1220, 1269,1270, 1272 ЦК, якими регулюються питання порядку прийняття спадщини. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року (справа № 6-85цс12).
Разом з тим необхідно вказати, що відповідно до частин 3, 4 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї.
ВАЖЛИВО: Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови від спадщини у встановленому законодавством України порядку.
Зазначені особи вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків їхньої відмови від спадщини, а щодо малолітніх та недієздатних осіб – відмови, здійсненої від їхнього імені батьками (усиновлювачами), опікуном із дозволу органу опіки та піклування (встановлених частинами 2 – 4 ст. 1273 ЦК).
Необхідно зазначити, що згідно рекомендацій наданих у Листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. за № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, або територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
При розгляді справи про визначення додаткового строку на прийняття спадщини не потрібно залучати нотаріуса, державну нотаріальну контору в якості третіх осіб, адже вони є учасниками правовідносини із спадкування та заінтересованими особами.
ВАЖЛИВО: ВССУ вказує, що визнають поважними причини пропуску строку такі як: тривала хвороба, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України тощо.
Разом з цим, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як:
– непрацездатність;
– незнання про існування заповіту;
– юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини;
– необізнаність особи про наявність спадкового майна;
– похилий вік;
– встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім’єю);
– невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину;
– відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини;
– несприятливі погодні умови.
ВАЖЛИВО: Також слід звернути увагу на роз’яснення Пленуму ВСУ, відповідно до якого повторне визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим же спадкоємцем законодавством не передбачено (абз. 5 п. 24 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7).
Якщо рішенням суду спадкоємцю раніше було визначено додатковий строк для прийняття спадщини і він цим не скористався та не прийняв спадщину, то в подальшому цей спадкоємець не може знову ставити питання про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.
ВИСНОВОК: Аналіз всього вищезазначеного дає підстави стверджувати, що у разі пропущення строку на прийняття спадщину у спадкоємця є два шляхи:
перший: подати заяву нотаріусу про прийняття спадщини, за наявності письмової згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину;
другий: звернутися до суду з заявою про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.
Між тим необхідно враховувати, що судова практика виходить з того, що оскільки саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об’єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку, то у заяві, в обов’язковому порядку, необхідно порушувати питання про поважність причин пропуску зазначеного строку (тривала хвороба, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України тощо) та доводити цей факт належними та допустимими доказами в судовому процесі.
В кінці 2017 року, відповідно до позиції Верховний суд у справі за № 6-1320цс17, спадкоємець може заявити про свої права на майно близької людини протягом шести місяців з того моменту, як він дізнався про зміст заповіту або про отримання спадщини іншими претендентами. Достатньо в суді буде довести, що ви не знали, що вам щось покладається з майна покійного.
Частина 2 . Незнання про смерть не є причиною подовження строку на прийняття спадщини
Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви , а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть особи, то правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає.
Відповідний висновок міститься у постанові ВС № 761/794/15-ц від 25 квітня 2019 року.
У січні 2015 року особа звернулася до суду із позовом щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, надання додаткового строку для прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно.
Позов мотивовано тим, що померла рідна сестра особи, про що вона випадково дізналась лише у серпні 2014 року. Після смерті сестри відкрилась спадщина на квартиру. На день її смерті спадкоємцями були рідні сестри – позивачка та друга сестра, оскільки спадкоємців першої черги та заповіту не було. У зв’язку з тим, що позивач не знала про смерть спадкодавця, у строк визначений для прийняття спадщини до нотаріуса вона не зверталась, тому строк на звернення із заявою про прийняття спадщини пропущено з поважних причин.
Проте, інша сестра, знаючи про факт смерті сестри та не повідомивши позивача про це, звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказану квартиру.
Рішенням місцевого суду позов задоволено частково. Рішенням апеляційного суду рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову особі у задоволенні позову.
Посилаючись на викладені обставини, з урахуванням уточнень, особа просила визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину, яке видане на ім’я третьої сестри.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з положеннями ст. 1272 ЦК якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз’яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
В обґрунтування поважності причин пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини, зазначила, що не була обізнана про смерть сестри.
Суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що позивачем не доведено поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки наведені обставини не є об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення цих дій.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає.
Наша компанія допоможе в судовому порядку поновити строк для приняти спадщину в місті Бровари (Броварський район).
